Кличко знову пропускає бій, чи є сенс розраховувати на нього виборцям?

Кличко уникає конкуренції - в рингу і поза ним
Кличко уникає конкуренції – в рингу і поза ним

Чемпіон в супер-важкій вазі за версією WBC український політик Віталий Кличко пошкодив руку на тренуванні і не зможе взяти участь у поєдинку з таким собі Бермейном Стиверном в той термін, який визначено, як обов’язковий. Про це повідомив сайт Forbes.ua.

Отже, наш суперчемпіон вже вкотре ухиляється від поєдинку з суперником, який, скоріше за все, не здатен скласти йому серйозної конкуренції.

Згідно до повідомлення в твіттері WBC, Віталій Кличко можливо повернеться на ринг в 2014 році.

Не думаю, що хтось чекав іншого розвитку подій. Кличко не виходив на ринг з 9 вересня 2012 року, після поєдинку в Москві.  Якби була його воля, він мабуть взагалі б не виходив на ринг. Великий бокс, за Кличка на “троні”, ніколи не був таким сумним і сірим видовищем. Практично як українська політика.

До речі, в українській політиці, де Кличко з пошкодженою рукою продовжить свої змагання за вихід у фінал президентської гонки 2015 року, його поведінка майже не відрізняється від того, що ми спостерігаємо навколо боксерського рингу. Кличко регулярно уникає будь-яких політичних боїв, пояснюючи це ще більш дивними причинами. Останнім разом, коли прихильники його партії бачили лідера на власні очі за політичною роботою, був  його банальний спіч під час мітингу у Києві в рамках акції “Вставай, Україно”.

В червні Кличко на власному сайті, який вважається чомусь сайтом його партії, пояснив “чому ми не йдемо до президента”. Ні, не через пошкоджену руку. Власне, чому Кличко не захотів відвідати президента в якості лідера опозиційних настроїв, зі згаданого тексту не зрозуміло. Дивно, що він не відчув унікальної можливості зайти в кабінет нинішнього “володаря поясів” одним із претендентів, а вийти звідти єдиним реальним його суперником, маючи перед фінальним боєм максимальну підтримку населення.

Мене не залишає відчуття, що бою не буде.  Щось заважатиме і цього разу. Чемпіон, який давно уникає конкуренції на рингу, хоче уникнути її і в політиці. Тим більше, що справи йдуть зовсім не кепсько. За останніми опитуваннями, кияни проголосували б за Кличка на виборах мера, якби вони відбулися зараз. Чим не доказ, що не треба чіпати лихо, поки лихо не зачепить тебе? В англійській є чудова приказка про це, цікаво, чи є щось подібне в німецькій?

Небажання конкурувати, тягнути гуму, поки ситуація не вирішиться сама собою – це не нове слово в українській політиці, але ніколи ця тактика не виконувалася так послідовно. І це дуже небезпечно. Країна, яка звикла обирати менше за масштабами наслідків лихо, вже сильно прокололася. Наслідки виявилися катастрофічними, шкала Ріхтера закінчилася вже певний час тому і тепер всі дивляться лише на календар – скільки ще терпіти?

Нам дуже не завадить перед новим вибором скласти уяву про тих, хто претендує на лихо-to-be. І наскільки серйозні претензії кандидата. І зрозуміти, чи додається до двох існуючих виходів з ситуації – Бориспіль і Жуляни –  хоча б ще один, за якого ми отримаємо шанс на життя в Україні.

Із того, що ми бачимо навколо лідеру УДАРу, висновки робити просто немає з чого. Він уникає протистояння, не виходячи з “тренувального залу”. Слів – мало. Мало тримати дистанцію і не забувати про руки. Потрібні удари. Отже, треба діяти.

“Ми розуміємо, щоб змінити ситуацію в державі, щоб Україна нарешті почала рухатися вперед, щоб потрапила до ЄС, треба тільки змінити владу в країні. І ми це зробимо” – пише Кличко на своєму сайті. Навіть якщо він впевнений в тому, що зміни влади достатньо, хочеться сказати – так робіть це! Не відтягуйте кінець до останнього дня. В Україні лише одна вагова категорія – і тут вирішується, що буде з нами усіма далі.

 

поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •