ЄС закриває очі на справжню “проблему Тимошенко”

"Проблема Тимошенко"  - перешкода на шляху до ЄС
“Проблема Тимошенко” – перешкода на шляху до ЄС

Чим ближче момент можливого підписання угоди з ЄС про асоціацію, тим активніше країни Європейського Союзу вимагають звільнення Юлії Тимошенко. Фактично справа йде до обміну – свобода Тимошенко на підпис чиновників Брюсселю під Угодою. Бажання відновити справедливість по відношенню до лідера української опозиції вже досить давно не залишає шансів розглянути дійсні витоки, так званої, “проблеми Тимошенко”.

Хтось запитає, а що тут шукати? Проблема Тимошенко – це синонім вибіркового правосуддя, яке вже давно панує в Україні. І ось зараз до цієї практики звернули увагу лідери багатьох країн світу, які вимагають звільнити головного опонента влади. Гуманітарні аспекти також не дозволяють відкладати на потім це рішення.

Проте, не складно зрозуміти, що в Україні мова давно йде не про вибіркове правосуддя, а про відсутність права як такого.  Саме висмоктана з пальця “справа Тимошенко” яскраво ілюструє, що поки людина є частиною системи вона захищена від брутального свавілля держави.  Але, як тільки вона залишає лави “обраних”, на неї вже не розповсюджується колишній імунітет і держава здатна зробити з неї що заманеться виконавцям “державного замовлення” – вигадати будь-які злочини і застосувати найжорсткіше покарання. Більше того, будь яка критика чи незгода з діями такої системи означають лише додаткові знущання і приниження.

Ті, хто намагається захистити такий стан справ, вигадали тезу про вибіркове правосуддя, закидаючи владі лише небажання застосовувати свою владу в однаковій мірі до всіх та намагання використати суд в якості політичної зброї. Насправді, ми маємо справу з конфліктом держави і особистості поза нею. На місці Тимошенко щодня опиняються сотні громадян, яким немає кому допомогти в боротьбі з державним пресингом та квітучою корупцією.

Якщо погодитися з тим, що таких як Тимошенко – тисячі, і всі вони, включаючи політичного лідера, рівні перед законом,  стає зрозумілим, що вимоги звільнити одну людину, залишаючи всю систему незмінною, виглядають наївно.

Але країни ЄС обрали саме такий спосіб впливу на ситуацію в Україні. Сконцентрувавши свої вимоги на одній, добре відомій всім, жертві державної машини, вони таким чином, санкціонують подальше існування практики підміни права писаним законом і керованими судами. Європа закриває очі на те, що має справу з класичним конфліктом людини проти держави і стає на захист держави, вимагаючи лише “виправити помилку”.

Держави ЄС та політики в цих країнах не можуть діяти в інший спосіб, бо таким чином ставиться під загрозу фундаментальний принцип, на яких базується ЄС, – це об’єднання держав, а не громадян. Саме держави, в багатьох випадках, в обхід волі власних народів, пішли на створення Сполучних штатів Європи, намагаючись уникнути чергової світової війни, яких в Європі вже було дві і за які повністю відповідають уряди європейських держав. Європейців рятують сотні років протистояння з власними державами в якому вони відстояли свої права і саме існування права як такого, коли людина належить собі, а не уряду. В останні роки цей конфлікт знову помітний і саме він лежить в основі так званої “кризи ЄС”, коли народи не проти того, щоб залишити Союз, існування і діяльність якого викликає у них багато запитань. Безумовною підтримкою ЄС користується в кабінетах чиновників, яких ніхто не обирав, і які живуть за рахунок податків з тих, хто працює.

Будь яка спроба офіційних осіб ЄС стати на бік людини в її протистоянні з державою, означає для них зраду. Тому ми бачимо як у високих кабінетах Брюсселя і Києва однаково вишукано уникають обговорення ключових проблем, заміняючи це на виграшні гасла і заклики до справедливості. Не виключенням тут є  і “проблема Тимошенко”, яка заважає лакуванню дійсності і проголошенню планів на майбутнє.

Означає це, що Тимошенко має сидіти в тюрмі? Безумовно, ні. Дивно, що з боку Європи її долею в першу чергу опікуються чиновники і політики, а не представники потужного громадянського суспільства країн ЄС. Саме вони – неурядові і гуманітарні організації мали б очолити рятування української опозиціонерки. Але вони зробили б це без зайвого шуму і продемонстрували б на весь світ анти-людяну сутність і злочинну природу держави, а це не входить до планів політичних кіл з обох сторін. Вони готуються до асоціації, до того, щоб допомагати одне одному в нескінченному протистоянні з власними народами.

 

поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •