Ілон Маск

Як Ілон Маск став майстром зі створення фейкового бізнесу

Геній Ілона Маска головним чином полягає у здатності знаходити і використовувати державні субсидії. До 2015 року тільки уряд США надав його компаніям 5 млрд доларів у вигляді прямих грантів, звільнення від податків, кредитів за зниженими ставками та відшкодувань.

Про це пише Лоуренс Соломон (Lawrence Solomon) – один з найвідоміших фахівців в Канаді у сфері охорони навколишнього середовища. Його книга The Conserver Solution (Doubleday) наприкінці 70-х стала культовою для всіх, хто цікавився екологічними факторами з точки зору економічної теорії. Він був радником президента Картера і з тих пір займається проблемами міжнародної допомоги, обмеження ядерної енергетики та поширення приватних автодоріг. Він багато друкується в пресі (The Globe and Mail, Wall Street Journal) та видає часопис The Next City, автор семи книжок. Його остання книжка The Deniers – екологічний бестселер у Канаді і США.

За останні два роки найшвидше за інші розвиваються фейкові індустрії (fake industries), вважає автор статті на сайті Financial Post. І далі пояснює, що ці сфери бізнесу практично не мають споживачів, але фінансуються обмеженим колом інвесторів, в першу чергу, урядом, а головними популяризаторами їхніх досягнень, знову таки ж є уряди різних держав.

Сьогоднішнім лідером фейкового бізнесу є компанія Tesla, розробник електромобілів під керівництвом Ілона Маска (Elon Musk), який також очолює компанії SolarCity та SpaceX, ще двох улюбленців уряду. До 2015 року тільки уряд США надав його компаніям 5 млрд доларів у вигляді прямих грантів, звільнення від податків, кредитів за зниженими ставками та відшкодувань. Якщо додати субсидії від урядів Канади і європейських країн, то загальна сума буде вдвічі більшою. Якщо ж врахувати непряму державну підтримку, таку як створення інфраструктури для використання електромобілів, то рівень допомоги від бюрократів буде значно більшим.

Всі, хто ставив на здатність Маска здобувати державну підтримку, виграли – вартість акцій Tesla злетіла до небес і цього року вирівнялася з ціною акцій BMW. Капіталізація Tesla складає $801,000 із розрахунку на одне продане авто, в той час, як у BMW – $26,000, а у GM – $5,000.

Ця інфляційна ціна акцій базується виключно на державних субсидіях і те, що сталося в Данії, яскраво це ілюструє. В 2015 році Tesla продала в цій країні 2738 своїх автомобілів, але після того, як уряд відмовився продовжувати субсидіювати компанію Tesla, вона продала лише 176 авто, тобто мало місце падіння на 94 відсотки.  Ще більш переконлива картина мала місце в Гонконгу. Після скасування податкових пільг для Tesla, продажі впали з 2939 авто – у березні до нуля у квітні і до п’яти авто – в травні.

Tesla виявилася чудово спроектованою іграшкою для мільйонерів, якій немає місця на конкурентному ринку. Ці та інші електромобілі не виживають на вільному ринку де у всіх рівні умови.

Більше того, за оцінками британських енергетиків, електромережа Британії потребуватиме збільшення генерації у пікові навантаження на 50% з тим, щоб задовольнити бажання уряду штучно підтримати поширення електромобілів. Це означатиме необхідність введення в дію нових електростанцій потужністю рівною 10 існуючим в країні АЕС.

Рушійна сила індустрії електротранспорту – зацикленість чиновників на т.з. проблемі глобального потепління. Через це активно зростають інші фейкові індустрії – сонячна та вітрова енергетика. Глобальна відновлювана енергетика, в побудову інфраструктури для якої вкладаються трильйони доларів, немає жодного економічного обґрунтування і являє собою найбільше марнування ресурсів в історії людства.

Попередній рекордсмен з марнування грошей – це добре відома ядерна енергетика. Навіть зараз, коли пройшло більше як 50 років після її створення, вона залишається великим фейком. Лише місяць тому два наполовину збудовані реактори, які зводилися за державної підтримки у Південній Кароліні, США, і в які було вкладено 9 млрд доларів, були покинуті без перспектив відновлення будівництва. З самого початку вони не мали шансів продукувати електроенергію за конкурентними цінами. Штат Онтаріо досі компенсує збитки від ядерного будівництва 25-річної давнини. Це вже коштувало штату втрати найвищого кредитного рейтингу. Збанкрутувала також компанія Ontario Hydro, яка працювала на ринку гідроенергетики.

Наприкінці статті автор наводить цілу низку прикладів, коли підприємці в США отримували державні гроші на свої проекти і невдовзі розорялися. Саме цим на думку автора, і займається зараз Ілон Маск, проекти якого цілком залежать від грошей платників податків, а не споживачів та інвесторів.