На “розбудову” держави у нас немає ні часу, ні ресурсів

Чим культ Євросоюзу є небезпечним для українців? Це тією ілюзією, яка створюється і підтримується євробюрократією, про те, що у нас є необмежений час на експерименти з метою виростити (збудувати, розбудувати, оптимізувати, викохати, винянчити, викормити) якусь “правильну” державу на теренах України.

Держава, як будь-який інший соціалістичний проект, може існувати лише висмоктуючи ресурси, кров і плоть із підконтрольного населення для подальшого перерозподілу з метою збагачення купки бенефіціарів і забезпечення свого відтворення і розширення.

На відміну від так званих “багатих” країн, ми в Україні не мали часу на накопичення ресурсів і поширення традиційного права. Ми одразу опинилися під владою грабіжників і їхнього грабіжницького закону. Отже відступати нам нікуди, у нас немає резервного майданчика, який в Європі виник в минулому дякуючи перевагам ринку і капіталізму. І це маючи дві нищівні війни в анамнезі. У нас в анамнезі комунізм-більшовизм – ми вийшли з радянського табору бідні, як церковні миші і одразу взялися за “розбудову держави”. А сліпа віра в “справедливу державу”, яку лише необхідно вибудувати, вже більше чверті століття не дає більшості українців шансів подумати про себе, забезпечити майбутнє своїх дітей, і радіти лише тому, що залишається від банкету можновладців або тому, що із чесно заробленого вдалося від них приховати і зберегти.

Ми так зайняті забезпеченням абсурдного збагачення купки керівників, провідників, обранців, лідерів, представників і інших засранців, що паразитують, сидячи на наших шиях, що не маємо часу озирнутися навколо.

А навколо відбуваються важливі події, які людині, здатній логічно мислити і вільній від культів і сліпої віри, дають всі підстави зрозуміти, що час держав, до яких звикли, як до єдино можливого способу існування людей, спливає. Розвалюється їхня ідеологія, політики вже не ховаються за розумними словами і беруть все, до чого здатні дотягнутися. Колись “передові” соціальні держави програють глобальну конкуренцію. Війна знову стає єдиним способом існування багатьох держав.

Держава, кримінальна по суті система, виявилася неефективною і неконкурентноздатною у середньостроковій перспективі і по всіх позиціях програє вільному ринку і самоорганізації людей.

Якщо ми знову проігноруємо логіку і здоровий глузд, ми вже скоро опинимося сам на сам із колосальними економічними і соціальними викликами. Наші лідери і еліта заберуться геть у вільний від держави світ, де будуть ще довго проїдати зароблене нами, але привласнене ними.

А більшість з нас, з нашим нікому не потрібним “досвідом” державного будівництва, опинимося на узбіччі цивілізації, де будемо конкурувати за місце біля смітника історії, згадуючи – хто, коли і як завадив нам збудувати державу майбутнього. Але враховуючи успіхи у створенні їжі прямим біосинтезом, не слід розраховувати на те, що смітники будуть великими і вистачить всім.